Сьогодні я хочу розповісти Вам історію яка змінила серця.
Це було десь у початку 2000-х років на богослужінні в одній не великій Церкві до якої мене запросив пастор, поділитися Словом та Свідоцтвом Слави Божої. Я звісно залюбки погодився. Коли я приїхав до Церкви, пастор дуже швидко підійшов до мене, та запитав, чи не буду я заперечувати, якщо частиною мені виділеного часу на проповідь він розпорядиться на користь деяким гостям, розповісти свою історію, а саме молоді та підліткам які приїхали з Німеччини у команді майже з 20 осіб. Мене це так порадувало, що ще й місіонери, будуть присутні та служитимуть церкві словом.
Це була невелика Церква з чудовими людьми, більшість були люди похилого віку, та вони були ввічливі, дружелюбні, добрі, вірні у молитвах та у відвідуванні богослужінь та насправді це ті люди, які очевидно мали близькі стосунки з Богом.
Після чудового поклоніння, псалмоспівів ця величезна команда молодих підлітків Німців вийшли на сцену та почали ділитися словом, перекладач почав перекладати. Однак в цей момент щось почало відбуватися. В залі Церкви стало гучно. Всі люди похилого віку почали вставати зі своїх сидінь і виходити із залу. Ані пастор, ані будь-хто інший не розумів, що відбувається. Менш ніж за 10 хвилин в залі не залишилось ні одної дорослої людини. Вони всі пішли зі служіння і з Церкви.
Пастор підійшов до мене запитати, чи знаю я, що відбувається і що робитимемо? Я запропонував найкраще рішення до всіх проблем та труднощів – молитися та довіряти Богу. Саме так ми так і зробили.
Пізніше в цій Церкві планувалося ще вечірнє служіння, тому ми мали надію побачити всіх дорослих які покинули служіння раніше. Коли вони почали збиратися на вечірнє богослужіння, я мав можливість поспілкуватися з ними та запитати деяких з них, що саме трапилось раніше.
Вони почали мені розповідати їх минуле під час другої світової війни, як багато страждань вони пережили, втратили чоловіків, дружин і навіть дітей, втратили дитинство, домівки та свободу.
Німеччина та німецька мова, мала дуже негативні спогади для кожного з них, так як вони ветерани війни того часу, в їхніх серцях все ще була ненависть до Німецького народу. З переш почутих слів на німецькій мові, всі вони – ветерани, ніби повернулися не лише у минулі спогади, а ще й відчували біль, ту саму яку відчували під час другої світової війни.
На вечірньому служінні пастор знову дав слово Німецьким місіонерам, але на цей раз вони не вийшли на сцену, а стали на коліна біля неї, та ветерани побачивши їх, знову почали збирати свої речи аби піти зі служіння.
Чудово, що першими словами від Німців були слова: ПРОБАЧТЕ НАС І НАШИХ ПРЕДКІВ за їх вчинки… як тільки ці слова пролунали, всі ветерани та їх діти зупинились, і в залі була неймовірна тиша. Після тиші, сльози почали текти по обличчям цих Українських ветеранів, пенсіонерів та відразу після цього вони побігли до сцени до Німців обіймали їх і казали їм слова, які принесли зцілення їм самім: ми вас прощаємо, ми вас простили діточки…
Як написано у Святому письмі:
«А ви один одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив». До Єфесян 4:32
«25 І коли стоїте на молитві, то прощайте як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших». Від Марка 11:25-26
Це було мабуть найдивовижніше зцілення невидимого болю серця, але не лише їх серця в цей вечір були зцілені. Зцілення національних стосунків між Німеччиною та Україною на духовному рівні. Замість прокляття яке могло би передаватися з покоління у покоління, трапилось дещо геть зовсім інше, відтоді ці ветерани України не лише простили Німців та ще й благословили весь їх рід, цих місіонерів, Німецьких підлітків.
Цією історією я хочу надихнути тебе, дорогий брат та сестра, якщо можеш, не роби такого вибору ненавидіти ворога, ким би він зараз не був та не здавався. Твоя ненависть може завдати набагато більше шкоди та руйнування аніж буд-яка зброя, тому що зброя знищує зараз і те що по переду неї, а ненависть не спроможність простити, руйнує твоє зараз і твоє майбутнє, майбутнє твоїх дітей, твоїх онуків та навіть правнуків…
Саме тому я пропоную тобі, простити твоїх винуватців навіть коли тобі це не під силу, віддай їх в руки Божі, нехай Він змінює їх серця.
Пам’ятайте, довіряти Господу Богу, у вашій безпеці і у вашому спасінні.
«Бог так сильно полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Від Івана 3:16
Ми також продовжуємо молитися:
За Боже врятування України
За Свободу та Визволення Українського народу
За Перемогу яка поряд
Молимося за Україну разом!
Ну а сьогодні наша церков активно допомагає ВПО та тим хто постраждав через війну.